Геть стереотипи про Au-Pair або чому бути Au-Pair – класно

Геть стереотипи про Au-Pair - infographic aupair - Геть стереотипи про Au-Pair або чому бути Au-Pair – класно

Ти зрозуміла, що хочеш змінити своє життя й пожити за кордоном. Ти знайшла прекрасну молодіжну програму Au-Pair. Ти готова подавати заявку і… тобі кажуть, що бути Au-Pair – це працювати за копійки, підтираючи носа іноземним дітям. Звісно, твоя жага до пригод одразу гасне під впливом струменя підступних стереотипів.

Що ж, зробимо неймовірне – спростуємо найпоширені стереотипи про програму Au-Pair, щоб у тебе не залишилося й краплі сумніву!

Так от, як ми вже згадували, найперший стереотип про Au-Pair– це те, що учасник цієї програми – дешева робоча сила, служниця, прибиральниця, покоївка… Одразу тебе зупинимо! Бо це абсолютна маячня! Як показує практика, в програмі Au-Pair існують два табори. Умовно назвемо їх «горе-освітяни» та «горе-оперівці». Отже:

  • «горе-освітяни»

Характеризуються зосередженням лише на своїх правах, можливостях та перспективах, які надає програма. Водяться такі оперівці переважно у багатих європейських країнах. Головні повадки: несамовита любов до музеїв, визначних місць, зацикленість на самоосвіті та подорожах. Звісно, це похвально. Але! У той же час «горе-освітяни» забувають, що приймаюча родина потребує їхньої хоча б мінімальної допомоги. І коли родина просить учасника забрати дитину зі школи чи перевірити її уроки, учасник гордо піднімає голову з під книг, і говорить своє фе: «Я тут, щоб вчити мову, пізнавати культуру, подорожувати. Я не прибиральниця!». Погодьтеся, не найкраща ситуація.

  • «горе-оперівці»

А ось цей табір кидає в іншу крайність. Характеризується занадто сумлінним ставленням до своїх обов’язків. Такий опер не бачить, не чує своїх прав і не хоче користуватися своїми можливостями. «Горе-оперівець» з головою входить в обов’язки допомоги у хатніх справах й у догляді за дітьми. Звісно, про який особистісний розвиток може йтися…

І перший і другий табір сходиться в одному, докорінно невірному, висновку – Au-Paіr їде не вчитися й розвиватися, а важко працювати за копійки.

 Головне в програмі Au-Pair – це гармонія й баланс. Вчимося!

Найважливіше, що тобі потрібно запам’ятати, що Au-Pair – це не хатня робітниця! Тебе не кличе до себе хитра сім’я, яка хоче звісити на твою тендітну молоду шию трьох дітей і набридливого спанієля. Ні! Приймаюча родина – така ж учасниця програми як і ти, яка також має зобов’язання, і, повір, в деякій мірі тих зобов’язань більше ніж в тебе. Сім’ї-учасниці, найперше, потрібен друг і помічник, а їхнім дітям – старша сестра/брат, товариш, який буде про них дбати поки батьки на роботі.

Так, ти допомагатимеш своїй приймаючій мамі у легкому (зауважимо!) прибиранні будинку, у приготуванні їжі. Також, ти гратимеш з дітьми та допомагатимеш їм у навчанні. Решта часу – ти зустрічатимешся з Au-Pair-колежанками десь в милому кафетерії поблизу Парижу й плануватимеш з ними свою наступну подорож на вихідні.

Звісно, твій приїзд – значна допомога, але, повір, навіть дуже затратна для приймаючої родини. Тільки уяви, що сім’я тобі облаштовує зручну окрему кімнату, купує тобі їжу, розраховується за тебе у кафе чи ресторанах. До того ж, обов’язково оплачує медичну страховку, оплачує мовні курси (всюди, крім Франції), платить за комунальні витрати (які, звісно збільшуються з твоїм приїздом); часто платить за проїзний квиток на транспорт; часто оплачує дорогу в країну і назад. І попри це, ще й зобов’язана тобі щомісяця видавати  непогані такі кишенькові гроші 260-530 євро на місяць (залежно від країни). До речі, варто не забути й про те, що твоя відпустка буде також оплачена, а ще, коли сім’я збереться відпочивати, до прикладу, на Канарські острови, то ти їдеш з ними – безкоштовно! Багатенько витрат, чи не правда?

10 способів подолати стереотипне мислення про Au-Pair

Отже, якщо ти все-таки невпевнена чи варто тобі їхати, тоді, радимо, купити красивий блокнот (усе хороше починається з гарної канцелярії – перевірений на собі факт!), зробити собі смачне какао з маршмелоу і приступати до писанини:

  1. Виписуємо ресурси, де є повна інформація про програму Au-Pair.
  2. Гарно виводимо свою мету поїздки (бажано кольоровою ручкою).
  3. Чітко усвідомлюємо, що у тебе є права. Пишемо і їх.
  4. Занотовуємо: потрібно обговорити з приймаючою сім’єю всі свої права і обов’язки перед підписанням договору. Звісно, окреслюємо ці пункти в окремій колонці.
  5. Згадуємо про організацію Українська Au-Pair Асоціація (UAPA) й відмічаємо сердечком, що тут можна пройти підготовчі авторські семінари, для комфортної участі в програмі.
  6. Викреслюємо тих знайомих та друзів, які є песимістами та скиглями. Нам такі настрої не потрібні!
  7. Відкриваємо сайти з відгуками й критично мислимо. Себто, натрапляючи на негативний відгук про програму Au-Pair, відкидуємо емоції й занотовуємо реальні факти коментаря. Так ти зможеш навіть розпізнати яскравого представника другого табору – «горе-оперівця», і зрозуміти – що тут не все так жахливо.
  8. Самоорганізація – перший крок до успішності! Звісно, виводимо цю думку в твій красивий блокнот.
  9. Ставимо правильні цілі.
  10. У блокноті заводимо рубрику «План мого Au-Pair-життя». Тут грамотно розподіляємо час на обов’язки, на вивчення мови, на розваги й подорожі Європою, на нових друзів та професійний ріст.

І, запам’ятай, що Au-Pair – це не хатня робітниця, Au-Pair – це кар’єристка, з неймовірним майбутнім, варто тільки захотіти;)