Порада учасниці програми Au-Pair у Німеччині (Анна Забара)

Порада учасниці програми Au-Pair у Німеччині (Анна Забара) - Zabara Anna - Порада учасниці програми Au-Pair у Німеччині (Анна Забара)

Привіт  дівчата, мене звати Аня Забара,  я з міста Фастів, Київської області, і зараз я Au-Pair у Німеччині (м. Тюбінген). Я неймовірно рада, що наважилася поїхати за цією програмою. Дізналася про неї дуже давно, але все відкладала на потім, вважала, що це не моє і знаходила величезну купу інших причин, чому я не маю брати участь у програмі. Але одного дня я вирішила, що зараз саме той момент. І не помилилася! Все відбулося дуже швидко. Мовні курсі в Українській Au-Pair Асоціації, пошук сім’ї, оформлення документації, віза… Іноді мені здавалося, що я просто не встигаю за тими подіями, які зі мною відбуваються.

У мене не було страху відносно сім’ї в яку я їхала. Була впевнена у своєму виборі. У мене не було страху мови, що я не зможу щось сказати, бо я знала, що англійську розуміють майже всі, багато російськомовних людей і на випадок, якщо вже геть сумно, то завжди є руки. Як сурдопедагог я знаю, що все можна пояснити на пальцях! 😉

Завдяки цій програмі я познайомилася із чудовими людьми, зустріла багато інших дівчат-опер з усього світу.

Спілкуючись з ними, в мене склався невеликий список порад для тих хто планує їхати як Au-Pair. Ви можете подумати: “Це ж і так ясно!”, або “Що вона таке пише? Я сама знаю, що для мене краще”. Повірте, ще рік тому я б сама так подумала. Але зараз знаю напевно — те що зрозуміло чітко і ясно одній людині, може бути геть не зрозуміло іншій, або зрозуміло частково.

Тож перше, як тільки ви вирішили, що будете брати участь у цій програмі – час вчитися! Читайте всю інформацію, яку дають вам на підготовчих семінарах, шукайте самі. Так, інколи її може бути багато. Але ви маєте  хоча б переглянути її і запам’ятати про що там, щоб на випадок виникнення ситуації коли вам потрібні певні знання, яких у вас не має, ви знали де їх знайти.

Наприклад, виїдете в сім’ю де є 13-річний підліток. Досить важкий період становлення особистості. Важкий як для дитини, так і для її рідних. І щоб ви не накручували себе, не звинувачували батьків дитини і просто знали, що відбувається з нею і як не зробити гірше, ви маєте володіти певними знаннями.

Краще прочитати і бути озброєною! 😉

Якщо у вас є педагогічна або психологічна освіта, вважайте вам пощастило. Вам буде набагато легше. Якщо ні – час навчитися!

Друге. Відразу починайте говорити з сімє’ю, новими друзями, у магазинах і барах мовоб яку виприїхали вивчати. Зараз поясню чому. Якщо, це Німеччина – з усіма німецька. Якщо, одразу почнете розмовляти з усіма англійською, то буде неймовірно важко переключитися на німецьку. Це буде займати величезну купу сил та енергії які на початку ви і так знайдете де витратити. Так, “підтягнете” свою англійську, але ваша німецька буде йти дуже повільно, і можливо року вам не вистачить щоб дійти до того,  щоб хоча б почати говорити, я вже не кажу про високий рівень мови. А якщо сім’я розмовляє вашою рідною мовою, тоді тяжче буде знаходити нових друзів, десь вийти в магазин чи погуляти. У вас не буде практики мови. Тому одразу спілкуйтеся мовою, яку плануєте вивчити, не бійтеся!

Третє. Як продовження попереднього. Знайомтеся з людьми. Дістаньте свої навушники з вух і починайте розмовляти, знаходити нових друзів. Це чудова можливість дізнатися більше про наш світ і його людей. Куди б ви не поїхали, ви зустрінете неймовірних людей. Якщо у вас є страхи щодо мови, культури чи будь чого ще – забудьте про них!

Маленький приклад: тут я познайомилася із дівчинкою-опер з України, через спільних еквадорських подружок. Вона розмовляє лише українською, не знає російської і англійської, а німецька в неї на рівні А1, але вона дуже боїться на нею розмовляти. Але, це зовсім не зупинило її знайти нових друзів з Німеччини, Франції, Еквадора, Колумбії, Мексики, і це лише ті про яких я знаю. Впевнена їх набагато більше! Тож уперед!

Четверте. Подорожуйте. Подорожуйте самі, як тільки у вас є вільний час. Не чекайте на когось, хто міг би скласти вам компанію. Їдьте у сусіднє місто та куди забажає ваше серце. Якщо є компанія – це чудово, тоді подорожуйте разом. Це весело. Але у них не завжди будуть вихідні в ті ж самі дні або ті ж плани, що і у вас.

Знаєте як я роблю коли в мене є вільні вихідні? 🙂 Я відкриваю карту і обираю місто, яке знаходиться недалеко від мене, щоб можна було без ночівлі їхати. І просто їду. Як саме вибирати місто — неважливо. Можна за назвою, за цікавими музеями, гарними краєвидами…

Перші декілька місяців у Німеччині, я приходила на вокзал і просто вибирала назву міста на табло або дивилася на карту землі на вокзалі, і нічого не знаючи про ті міста, вибирала одне і просто сідала у потяг і їхала. У такі моменти, ти ніколи не знаєш, чого чекати від міста. Це як нова книга! І це незабутньо, ходити маленькими вулочками та величезними проспектами, заходити у стародавні замки і церкви, чи просто гуляти довкола якоїсь фабрики. Або знайти затишне кафе та  випити там каву, або зайти у ресторан і потім зрозуміти, що він для гомосексуалівJ. І спостерігати за такими ж, здавалося б людьми, але зовсім з іншою культурою і вірою. Я вважаю, що тільки так ти можеш по-справжньому пізнати місто, країну і навіть трохи себе.

І п’ята, остання порада. Усміхайтеся! Усміхайтеся зранку і кожного разу як бачите себе у дзеркалі. Усміхайтеся сім’ї  з якою проживаєте, пташкам і квітам, усьому, що вас оточує. Як тільки ви почнете це робити, ви побачите як багато чудового навколо. Радійте як побачили білочку чи оленя, або як бабуся років 70+ катається на дитячій гойдалці. Коли побачили дзеркального метелика на будинку і те як він пускає “зайчики” на всю вулицю, або ви побачили на кладовищі серед квітів захованого гарного папугу, який начебто спостерігає за тими, хто проходить повз. Ніколи не знаєш, де знайдеш щось гарне та цікаве 🙂

Усміхайтеся навіть тоді коли вам погано, сумно чи ви десь загубили свій настрій. Пам’ятайте зранку завжди сходить сонце, навіть якщо на небі хмари і ви його не бачите!