Про тугу за домом та довготривалі подорожі

Про тугу за домом та довготривалі подорожі - photo 2019 02 01 18 23 10 - Про тугу за домом та довготривалі подорожі

Чи ти помічала за собою, що навіть на короткотривалому відпочинку, через декілька днів відчуєш сум та ностальгію за домом? Хочеться якомога скоріше повернутися до знайомих вуличок, до рідної кімнати… Що вже казати про тих, хто їде за кордон надовго.

І ось напрошується питання: а чим ми відрізняємося від самих себе до поїздки і після, як повертаєшся додому. Чи міняються наші погляди, цінності? Чи змінюється стосунки з людьми за ці роки нашої відсутності? І чи можемо ми справді сумувати за домом, коли у нас немає фіксованої адреси?

Роздуми про те, що таке «дім», «рідне місце» та «щастя»

На цю тему можуть початися розумні та філософські екзистенціальні розмови про  сенс життя і що таке щастя; що таке дім; чи правильний вибір ти зробила, коли обрала бути там, де ти є зараз…

Місця, які ми добре знаємо і любимо нерозривно пов’язані з пам’яттю, яку, насправді, нереально відновити точно. Декотрі люди, після довгої розлуки з домом, при поверненні на «рідну землю» відчувають… сум. Бо ж усе змінилося: люди змінилися, місця змінилися. А вони очікують побачити таке знайоме й колись так гаряче кохане.

Будучи далеко від дому, ти рано чи пізно почнеш сумувати, адже це була твоя зона комфорту, твій маленький знайомий світ. Та, як показує життя, ностальгія проходить, ти звикаєш до нового, ти починаєш шукати нові улюблені місця, улюблені обличчя. І десь у глибині серця, лишається тоненький наліт смутку, який вже не турбує, а виринає у пам’яті зрідка, викликаючи лише теплі емоції.

Ми залишаємо частинку себе у кожному з місць, яке ми відвідуємо. Коли ми подорожуємо часто, відповідно розпорошуємо частинки по всьому світу. І тут немає нічого поганого, бо ж у туги за домом є свої переваги, які визначаються глибоко особисто для кожної людини, яка переїжджає.

Для когось відчуття постійного руху, відсутності дому й не прив‘язаності до фізичних речей – це круто і приносить неймовірну свободу й відчуття насолоди від життя. Тільки уяви, що дуже багато людей не можуть зрушити з місця й поїхати у подорож їхньої мрії тільки тому, що їх тримають оці соціальні умовності. І це насправді сумно…

Рух, нові враження, нові місця, нові люди – ось вони, каталізатори щастя. І, спитайте людину, яка живе далеко від дому, чи щаслива вона, і у 99% випадків, тобі з усмішкою ствердно скажуть: «Так!». Коли ти знаходишся за кордоном, то починаєш розуміти цінність справжніх речей. І це не 4 стіни будинку, не тьотя Настя з двору, а емоції та люди.

Подорожі змінюють тебе. І ти не можеш цього по-справжньому відчути й порівняти. І от, коли на вуличках Барселони ти ненароком зустрічаєш старого знайомого. На тебе хвилею женуть спогади і розуміння того, що ти змінилася. Змінилася внутрішньо, твій світогляд став ширшим, яскравішим та гнучкішим.

Але це далеко не для кожного. Для тебе подорожі можуть стати рушійною силою, яка несе тебе життям з упевненістю та невимовним щастям. Для інших: подорожі? Пф… Вони обмежуються 10-денними відпочинками у Туреччині та Єгипті і цих вражень вистачає на рік вперед для веселих застільних історій, які починаються «…сидимо ми на пляжі і тут…».

Ти повинна для себе зрозуміти: що є подорож для тебе? 10-ти денний відпочинок для фото в соцмережах чи це твоя пристрасть, твій поштовх до саморозвитку?

І будь готовою до того, що не всі сприймають подорожі, як щось цінне та необхідне нам як повітря. Є дві категорії людей:

«здивованці» (як би це смішно не звучало :))

«заздрісники» (тут усе зрозуміло :))

І так, представники першої категорії будуть здивовані, ба навіть, шоковані тим, що ти покинула рідні стіни і поїхала на так довго за кордон. Характеризуються такі люди широко розплющеними очима та ледве помітним похитуванням голов из боку в бік, явно з неодобренням. Частіше за все ти почуєш фрази: «А ти не боїшся їхати в чужу країну, в чужу сім’ю?», «А що як…?», «Це дуже довго, будеш сумувати за своїми»…

Друга категорія – це люди, які дуже хотіли б отак як ти – взяти й наважитися поїхати жити за кордон і подорожувати, багато подорожувати. Але, вони пов’язані соціальними умовностями, пов’язані домом, машиною, звичкою пити каву саме в тьоті Лєни… Таким людям притаманний сум в очах і внутрішня боротьба між «а може взяти і поїхати?» та «ой, робота, дім, машина…».

І такі люди є всюди! І вдома, і за кордоном.

Дім – він усюди!

Саме так! Коли ти багато подорожуєш, починаєш розуміти, що твій дім там, де ти. Де тебе нема – то є не твій дім. Ось так лаконічно 🙂 Ти пристосовуєшся, ти розумієш, що зможеш знайти свій «рідний» дім в будь-якому куточку світу. Ти мислитель, ти подорожувальниця, ти поглиначка цікавих історій, культур і класної їжі, зрештою 🙂

У подорожах ти відчуваєш нереальну легкість і свободу від усього. Адже, що таке «улюблене й рідне місце»? Воно може бути де завгодно. І «де», насправді, немає значення, поки твій розум відкритий до нових вражень, а серце – до любові.