Стереотипи про програму Au-Pair

Стереотипи про програму Au-Pair - au pair 27 - Стереотипи про програму Au-Pair

Програма Au-Pair – це міжнародна культурно-освітня програма обміну, котра відкриває можливість для української молоді прожити рік або два в країнах Європи та США. Як і будь-яке явище в цьому світі, так і програма Au-Pair за роки свого існування, а це майже пів століття, породила в суспільстві чималий добірок стереотипів, мова про які й піде у нашій сьогоднішній статті.

По своїй суті дана програма дуже цікавий міжнаціональний проект, а також найдоступніша програма культурного обміну, адже більшість фінансових витрат бере на себе приймаюча родина. І саме в цьому багато хто вбачає чи не найбільшу підступність та починає сприймати обов’язки Au-Pair аж занадто буквально, аби пояснити на свій лад головну мету програми Au-Pair.

Стереотип №1. Програма Au-Pair це робоча програма, а її учасники – наймані працівники

Ті, хто висувають такі припущення, посилаються на той факт, що в договорі між Au-Pair та приймаючою родиною чітко окреслені дні та години, коли Au-Pair має виконувати свої зобов’язання, грошова сума, котру Au-Pair буде отримувати щомісяця тощо. Тобто, даний догорів ні чим не відрізняється від стандартного робочого договору по найму.

Так, справді, в угоді, котра укладається між учасником програми та приймаючою родиною, детально визначені права та обов’язки обох сторін. Проте, Au-Pair приймається європейською родиною як своєрідний член родини, про що свідчить одне з прав учасників – забезпечення безкоштовним житлом та харчуванням на термін дії програмних умов. А це, в свою чергу значить, що Au-Pair, який постійно проживає в будинку приймаючої сім’ї, харчується разом з ними, аж ніяк не схожий на найманого працівника, котрий, в свою чергу, приходить на робоче місце у визначені дні та виконує свої робочі обов’язки у відведений для цього робочий час, наприклад, з дев’ятої ранку до п’ятої вечора, і покидає своє робоче місце, а не залишається там.

Більше того, за умовами програми Au-Pair, учасники мають виконувати свої зобов’язання не більше 30 годин на тиждень, тобто 5-6 годин на день (в залежності від обраної країни) з гнучким графіком. А якщо ми звернемося до трудового законодавства, то нормальна тривалість робочого тижня працівників становить 40 год., тобто 8-годинний робочий день з чітким графіком.

В той же час, Au-Pair постійно навчається, адже учасник програми відвідує мовні курси, а також має можливість спілкуватися кожен день з приймаючою родиною, покращуючи тим самим свій рівень володіння іноземної мови. Це – є освітній компонент програми.

Що стосується отримання грошових сум, то цей пункт чітко визначений та поясненний в Європейській угоді про розміщення учасника програми AuPair (Страсбург, 24.XI.1969): «Беручи до уваги, що більшість учасників програми Au-Pair це молоді люди, позбавлені на тривалий період часу підтримки своїх сімей і вони потребують матеріальної та моральної підтримки з боку приймаючої країни. Учасник програми Au-Pair буде отримувати певну суму кишенькових грошей». Кишенькові гроші – це не заробітна платня, а фіксована для кожної країни сума грошей, котру Au-Pair отримує для власних потреб, адже проживання, харчування, проїзд до мовних курсів та мовних курсів оплачується в більшості країн за рахунок приймаючої родини.

Стереотип №2. «AuPairце гувернантка, домробітниця, прислуга»

Такий висновок, на перший погляд, видаєтьсялогічним, адже серед обов’язків учасника програми Au-Pair є догляд за дітьми та легка допомога приймаючій родині в підтримці порядку в будинку. Однак, чи слід сприймати вищеперераховане в буквальному сенсі як роботу прибиральниці чи няні?

Програма отримала свою назву від  французького слова «au-pair», що в перекладі означає «взаємність». В чому ж полягає ця взаємність? Учасник програми їде в незнайому країну не тільки щоб щось «дати», але й щоб щось отримати – цікавий досвід проживання закордоном, удосконалення власного рівня володіння іноземною мовою, пізнання нової культури тощо.

Майже всі ті, хто має молодших братів чи сестер, самі того не підозрюючи, вже мають досвід бути Au-Pair. І вже точно абсолютно всі ми в своїх родинах мали та виконували домашні обов’язки, як то пропилососити чи помити посуд. Тоді якою ж є різниця між тим, що ви виконували вдома і тим, що будете виконувати в якості Au-Pair? Майже ніякої. Приймаюча сім’я, так само як і ваша рідна родина, перекладає на учасника програми частину обов’язків як на помічника, а не на прислугу, як на члена родини – старших сестру чи брата. Прохання на кшталт – генеральне прибирання всього будинку, робота в саду чи в городі, ремонт даху – це не для Au-Pair й очікувати такого не слід. Права та обов’язки обох сторін чітко та детально вказані та декларується офіційною угодою між Au-Pair та приймаючою сім’єю, з котрою ці сторони заздалегідь ознайомлені.

Слід розуміти, що Au-Pair – унікальне в своє роді поняття. Приймаюча родина не запрошує до себе домробітницю чи няню. Не слід примітизувати чи спрощувати речі та факти. Той момент, що учасник програми Au-Pair можете прибирати у будинку приймаючої сім’ї чи доглядати за їх дітьми, ще не робить його найманою робочою силою.

Головна ідея програми Au-Pair – це інтеграція учасників в європейське суспільство шляхом безпосереднього знайомства з культурою та традиціями країни та поліпшення володіння іноземною мовою. Ось це слід дуже ретельно запам’ятати, а вірити чи не вірити стереотипам – справа кожного.

Проте, пригадується фраза з відомо мультфільму: «Як корабель назвеш, так він і попливе».  Програма Au-Pair має цілу низку переваг і одним безсуперечним фактом є те, що серед більшості учасників дуже мало тих, хто залишився незадоволений. Однак дати відповідь на хрестоматійне питання «Бути чи не бути Au-Pair?» можете тільки ви, у всьому решта ми вам допоможемо.

Детальніше “Європейська угода про розміщення учасника програми  “Au-Pair”